Багато часу було приділено поняттю «сівозміна». Лектор надав декілька визначень цього терміну, роблячи акценти на різних його складових. Так, пан Косолап наголосив, що сівозміна доволі часто сприймається навіть професійними аграріями як зміна культур на полі. Що не є вірним, адже мова йде про зміну груп культур. Іншим визначенням поняття стала решітка, в яку вкладаються складові вирощування культур.

Протягом лекції мова також йшла про перелік умов, які «висуваються» до попередників кукурудзи у сівозміні, серед яких:
- низький рівень забур'яненості,
- відсутність накопичення хворіб та шкідників,
- покращення фізичного стану ґрунту,
- відсутність негативного алеопатичного впливу та інші.

Отже, серед основних вимог до груп культур-попередників – своєчасний збір урожаю та рівень вологи. Цей останній фактор, рівень вологи, набуває додаткового значення у контексті глобальних змін кліматичних умов (та, навіть, поясів). Спікер проілюстрував такі зміни на прикладі середньорічної температури за десятиліття: у 1901-1910 рр. вона складала 7,6 градусів, а з 2011 по 2019 рр. – вже 9,6.

З глобального потепління можна зробити наступні висновки, які впливатимуть на агробізнес:
- зволоження погіршується;
- теплозабезпечення збільшується;
- перезимівля покращується;
- континентальність клімату зменшується.

Для кукурудзи це означає, що у найближчі роки максимально ризикованим для бізнесу стане висів культури в областях південного степу, Харківській, Луганській, Донецькій та Дніпропетровській областях. У цих регіонах рівень втрат (недоотримання) врожаю може складати 20-30%.

Не менш впливовими та важливими, на думку пана Косолапа, стали і зміни в економічному укладі аграрного господарювання: перехід від планової економіки до ринкової сформував оновлений перелік вимог до аграріїв та їхньої діяльності. Зокрема, мова йде про вміння оцінювати ризики. Кожне господарство, в залежності від стану справ, має їх враховувати під час розробки схему змін культур на полях.

Говорячи про головну культуру курсу, лектор навів багато інформації. Зокрема, варіанти її вирощування як монокультури, так і при повторних посівах. Кукурудза – це культура, яка може давати додатковий врожай.

Якщо обирати цю культуру, то варто враховувати наступне: на чорноземах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органічних добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих ґрунтах – 3-5 років. Кукурудза, яка вирощується у районах з достатній рівнем вологості ґрунтів, краще за своїх попередників по сівозміні реагує на добрива.

В районах, де рівень зволоження недостатній, цю культуру не рекомендується висівати після таких попередників, які висушують ґрунт на значну глибину – цукровий буряк, соняшник чи суданська трава. Також не варто сіяти кукурудзу після проса, щоб запобігти поширенню спільного для обох культур шкідника – кукурудзяного метелика.

Розповідаючи про системи землеробства Микола Косолап зосередився на так званій зберігаючій системі. Також її називають системою нульової обробки або No-Till. Серед всіх інших він вважає її найбільш перспективною, що підтверджується і даними з різних регіонів світу, де у тестовому або промисловому режимі її використовують.

Зберігаюча система землеробства – це нова система, яка базується на мінімальному механічному обробку ґрунту і розширеному відтворенню його родючості, що робить його стійким до оточуючого середовища, прогнозованим та економічно ефективним. Вона позитивно впливає на цілу низку чинників – екологічні, економічні, соціологічні та організаційні.

Завершуючи виступ, лектор наголосив, що бажаючі бути успішними не мають шукати готових рішень. Адже будь-яка отримана інформація – це лише дані для роздумів та аналізу.