Гарним прикладом є мишевидні гризуни. Ще десять років тому вони не представляли небезпеки, а вже зараз стали однією з найбільших проблем, адже їхня чисельність неймовірно виросла.

У будь-якому агроценозі існує два види шкідників:

• поліфаги – комахи, які щорічно представлені у будь-якому агроценозі, та які не роблять різниці між культурами, якими харчуються. Небезпека поліфагів полягає у тому, що вони не залежать від сівозміни, оскільки харчуються усім. До цього виду належать шкідливі личинки коваликів – дротяники, личинки хрущів, кравчик-головач, всі листогризучі совки і підгризаючі совки,
• специфічні шкідники, які харчуються виключно кукурудзою. З цього виду на нашій території нещодавно з'явився західний кукурудзяний жук.

Особливість створення системи інсектицидного захисту полягає в тому, що кліматичні зміни негативно впливають на більшість культур, однак на кукурудзу – позитивно. Це створює додаткові умови для розвитку нових видів шкідників. Наприклад, кліщі ще кілька років тому не були проблемою для посівів. Зараз на їхнє існування доводиться зважати.

З іншого боку, з усієї кількості існуючих комах шкідниками для кукурудзи можуть стати від трьох до п'яти відсотків. І не треба шукати засіб для знищення всіх комах, які живуть на кукурудзі – це можуть бути абсолютно безпечні жук майка, травнева муха чи гусениці волохаток. А також існує ЕПШ – економічний поріг шкідливості, який визначає, яка саме кількість комах складає загрозу і вимагає вкладень в системи захисту. Тому системи захисту треба створювати з розумом.

Починати треба, за словами Людмили Кави, з візуального спостереження безпосередньо на полі, та визначення пошкоджень. Першим етапом зростання кукурудзи, на якому треба почати спостереження, є сходи. До цього зерно протруєне і тому захищено від шкідників. Наприклад, обгризання листків – справа південного сірого довгоносика, пошкодження і всихання центрального листка (яке може призвести до загибелі стебла) – на совісті личинок шведських мух. У після-сходовий період можлива активність гусениць підгризаючих совок та кореневих попелиць, саранових, гусениць лучного метелика та листкових попелиць.

Однак найважливішою фазою є викидання волоті. Саме в цей час на кукурудзі з'являються шкідники, на боротьбі з якими створені майже всі системи інсектицидного захисту – кукурудзяний стебловий метелик та бавовникова совка. Між їхніми пошкодженнями є великі відмінності, про які лектор багато розповіла протягом заняття.

Методи контролю шкідників та боротьби з ними бувають агротехнічними та хімічними. Серед перших – сівозміна, зяблева оранка, ранні строки висіву, вапнування використання перепрілого компосту і гною, обробка ґрунту аміачними добривами. Хімічні – це протруєння насіння та використання інсектицидів та препаратів з різними діючими речовинами (залежно від шкідника). Людмила Кава зупинилась на всіх видах шкідників, розібрала заходи обмеження щодо кожного виду в залежності від типу та виду.

Дуже важливою та максимально прикладною інформацією стали зведені дані від лектора по ареалам розповсюдження кожного шкідників, про яких йшла мова під час лекції, а також – про кліматичні передумови їхньої появи.

Також частину лекції було присвячено системі моніторингу шкідників на полях. Їх існує два види:

• маршрутні візуальні обстеження – проводяться під час вегетації культури,
• ґрунтові розкопки, які направлені на виявлення ґрунтових шкідників. Їх проводять до та після посіву культури,
• також можливе використання світлових та феромонних пасток.

В кінці заняття лектор поділилась важливою таблицею, на якій підсумувала основні дані про тему лекції.